<< Предыдушая Следующая >>

ХРОНІЧНИЙ КАТАРАЛЬНИЙ ЛАРИНГІТ

При катаральному ларингіті на перший план виступають розлади місцевого кровообігу та зміни покривного епітелію, який у окремих ділянках може метаплазуватися з циліндричного в плоский, розрихлю-ватися й злущуватися. В підепітеліальному шарі відзначається круг-локлітинна інфільтрація.

Основним симптомом, характерним для всіх форм хронічного ларингіту, є охриплість. Вираженість її різна — від незначної до афонії.

При катаральному ларингіті відзначається підвищена втомлюваність голосу, охриплість, покашлювання, значне виділення мокротиння. При загостренні процесу ці явища підсилюються.

Діагноз ставиться при ларингоскопії: змінюється колір слизової оболонки, що найбільш видно на голосових складках -*вони стають рожевими. Звичайно зв'язки при цьому потовщенні, вільний край їх закруглений.

При лікуванні хронічного ларингіту обов'язковим є усунення всіх факторів, що сприяють розвитку цього захворювання.
Особливо це стосується перенапруги голосового апарату. Необхідна санація вогнищ інфекції у верхніх дихальних шляхах. При наявності утрудненого дихання через ніс необхідно його нормалізувати. Найбільш розповсюдженими процедурами при лікуванні захворювань гортані є інстиляції (вливання) лікувальних розчинів у гортань та інгаляції.

При хронічному катаральному ларингіті у гортань вливають розчин антибіотиків, суспензію гідрокортизону, протеолітичні ферменти, хлоробутанолгідрат, галаскорбін, коларгол (протаргол), масляний розчин вітаміну А, аєвіт. Звичайно призначають вливання кожен день протягом 10 днів. Інгаляції можуть бути лужно-масляні, з 2% масляним розчином цитралю, з настоєм лікувальних рослин (календула, евкаліпт, масло шипшини та ін.).
<< Предыдушая Следующая >>
= Перейти к содержанию учебника =

ХРОНІЧНИЙ КАТАРАЛЬНИЙ ЛАРИНГІТ

  1. ХРОНІЧНИЙ ЛАРИНГІТ
    Хронічні запальні процеси в гортані складають близько 8% всіх захворювань ЛОР-органів. Хронічні захворювання гортані є соціальною проблемою, тому що, викликаючи порушення голосу, призводять до втрати працездатності людей багатьох професій, інколи на довгий строк. Крім того, саме на фоні хронічних захворювань гортані нерідко розвивається рак гортані. У 16 — 20% хворих на рак гортані попереднім
  2. ХРОНІЧНИЙ ГІПЕРПЛАСТИЧНИЙ ЛАРИНГІТ
    Морфологічна суть гіперпластичного ларингіту характеризується розростанням сполучної тканини у власному шарі слизової оболонки за рахунок появи ексудату, що призводить до потовщення м'яких тканин. При хронічному гіперпластичному ларингіті спостерігається гіперплазія багатошарового епітелію, а також метаплазія циліндричного епітелію в багатошаровий плоский з подальшою його гіперплазією. Внаслідок
  3. ХРОНІЧНИЙ АТРОФІЧНИЙ ЛАРИНГІТ
    При атрофічному ларингіті хворих хвилює сухість, першіння, відчуття стороннього тіла у гортані, кашель з мокротинням, що погано евакуюється. Характерною є зміна голосу протягом доби. При тяжкому атрофічному процесі у гортані має місце стійке порушення голосу до афонії та порушення дихання при скупченні корок. При цьому під час ларингоскопії' визначається атрофія всієї слизової оболонки гортані.
  4. ХРОНІЧНА КАТАРАЛЬНА НЕЖИТЬ (RHINITIS CATARAUS CHRONICA)
    В основі цієї форми хронічного риніта лежить хронічне катаральне запалення, яке викликає порушення тонуса судин слизової оболонки носа. Хворий скаржиться на утруднення носового дихання та виражені слизові виділення з носа. Утруднення носового дихання виникає періодично, частіш на холоді. У положенні лежачі на боці закладенність більше виражена у нижній половині носа. Це пов'язано із
  5. ЗАХВОРЮВАННЯ ГОРТАНІ* ГОСТРИЙ СТЕНОЗУЮЧИЙ ЛАРИНГОТРАХЕО-БРОНХІТ У ДІТЕЙ. ДИФТЕРІЯ ГОРТАНІ. ХРОНІЧНИЙ ЛАРИНГІТ
    ЗАХВОРЮВАННЯ ГОРТАНІ* ГОСТРИЙ СТЕНОЗУЮЧИЙ ЛАРИНГОТРАХЕО-БРОНХІТ У ДІТЕЙ. ДИФТЕРІЯ ГОРТАНІ. ХРОНІЧНИЙ
  6. ЗАХВОРЮВАННЯ ГОРТАНІ. СТЕНОЗ ГОРТАНІ. НАБРЯК ГОРТАНІ ТРАХЕОСТОМІЯ. ГОСТРИЙ ЛАРИНГІТ. ГОРТАННА АНГІНА. ФЛЕГМОНОЗНИЙ ЛАРИНГІТ. ХОНДРОПЕРИХОНДРИТ ГОРТАНІ
    ЗАХВОРЮВАННЯ ГОРТАНІ. СТЕНОЗ ГОРТАНІ. НАБРЯК ГОРТАНІ ТРАХЕОСТОМІЯ. ГОСТРИЙ ЛАРИНГІТ. ГОРТАННА АНГІНА. ФЛЕГМОНОЗНИЙ ЛАРИНГІТ. ХОНДРОПЕРИХОНДРИТ
  7. ГОСТРИЙ ЛАРИНГІТ (LARINGITIS ACUTA)
    З гострих запальних захворювань гортані найбільш часто зустрічається гострий ларингіт. Під цим терміном розуміють катаральне запалення слизової оболонки, підслизового шару та внутрішніх м'язів гортані. Міозит голосових м'язів призводить до неповного змикання голосових складок, охриплості, інколи на довгий час. Гострий ларингіт порівняно рідко виникає як самостійне захворювання. Частіш за все
  8. ФЛЕГМОНОЗНИЙ ЛАРИНГІТ (LARYNGITIS PHLEGMONOSA)
    Під флегмонозним ларингітом розуміють гостре запальне захворювання гортані, коли гнійний процес розповсюджується не тільки в підслизовому шарі, але і в м'язах та зв'язках гортані, можуть утворюватися абсцеси в ділянці надгортанника, черпаконадгортанних складок, черпаковидних хрящів. Частим проявом флегмонозного ларингіту є гнійне запалення надгортанника (епіглотит) та його абсцедування (абсцес
  9. ХРОНІЧНИЙ ТОНЗИЛІТ
    Хронічний тонзиліт може бути специфічним та неспецифічним. Специфічний хронічний тонзиліт являє собою ураження мигдаликів інфекційними гранульомами (туберкульозом, сифілісом, склеромою). Хронічний неспецифічний тонзиліт є захворюванням інфекційно-алергічного характеру з місцевими проявами у вигляді стійкої запальної реакції мигдалика, що морфологічно виражається альтерацією, ексудацією та
  10. Хронічна променева хвороба
    Коли виникає хронічна променева хвороба? Хронічна променева хвороба розвивається у тварин внаслі­док тривалого опромінення малими дозами або при попаданні всередину організму радіонуклідів, створюючи аналогічне із зов­нішнім дозове навантаження. Хронічна променева хвороба може бути і результатом гострого перебігу променевої хвороби, а мо­же розвинутись внаслідок поєднаного внутрішнього і
  11. Хронічний вірусний параліч
    Хронічний вірусний параліч (Paralysis chronica apium, чорна хвороба, параліч, синдром чорного облисіння, хвороба лісового взятку) — вірусна хвороба бджолиних сімей, що характеризується ознаками ураження нервової системи, почорнінням та облисінням дорослих медоносних бджіл, масовою їх загибеллю. Історична довідка. Параліч бджіл вірусної етіології вперше описав Бернсайд у 1933 р., детальне
  12. Экссудативно-катаральный диатез
    Экссудативно-катаральный диатез — это способность наследственно обусловленных врожденных и приобретенных свойств организма отвечать повышенной реакцией кожи и слизистых оболочек на отдельные внешние раздражители. Экссудативно-катаральный диатез обусловлен генетическими факторами (генетическая отягощенность — у 70—80% детей), возрастными особенностями ферментной системы пищеварительного тракта и
  13. ХРОНІЧНА АТРОФІЧНА ПРОСТА НЕЖИТЬ (RHINITIS CHRONICA ATROPHICA SIMPLEX)
    Для простої хронічної атрофічної нежиті характерним є ураження атрофічним процесом частини слизової оболонки порожнини носа, що відноситься до дихальної ділянки (regio respiratoria). Порушень нюху звичайно не відбувається, оскільки процес не поширюється на нюхальну зону (regio olfactoria). Простий хронічний атрофічний процес слизової оболонки носа може бути розлитим та відмежованим. При розлитій
  14. Інфекційна катаральна гарячка овець
    Інфекційна катаральна гарячка овець (Febris catarrhalis infectiosa ovium, блутанг, синій язик) — вірусна трансмісивна хвороба, що характеризується пропасницею, запально-некротичними ураженнями слизових оболонок травного каналу і дихальних шляхів, а також дегенеративними змінами скелетних м’язів. У зв’язку з характерним ураженням язика хвороба дістала назву «синій язик» або «чорний рот».
  15. Злокачественная катаральная горячка
    Злокачественная катаральная лихорадка(coruza gangrenosa) – острая инфекционная болезнь крупного рогатого скота и буйволов, характеризующаяся крупозным воспалением слизистых оболочек головы, поражением глаз и нервной системы. Этиология. Возбудителем злокачественной катаральной лихорадки относится к семейству Gerpesviridae. Эпизоотологические данные. Особенностью инфекции является то,
  16. ЗЛОКАЧЕСТВЕННАЯ КАТАРАЛЬНАЯ ГОРЯЧКА
    Злокачественная катаральная горячка (лат. — Coryza gangraenosa; англ. — Malignantcatarrhal fever of ruminats; ЗКГ) — спорадическая неконтагиозная, преимущественно остро протекающая болезнь крупного рогатого скота, буйволов, оленей, а также диких парнокопытных животных, характеризующаяся лихорадкой постоянного типа, крупозным воспалением слизистых оболочек дыхательных путей и желудочно-кишечного
Медицинский портал "MedguideBook" © 2014-2019
info@medicine-guidebook.com