<< Предыдушая Следующая >>

ВЕТЕРИНАРНА ВІРУСОЛОГІЯ, ЇЇ ДОСЯГНЕННЯ І ЗАВДАННЯ В ДІАГНОСТИЦІ І ПРОФІЛАКТИЦІ ВІРУСНИХ ХВОРОБ ТВАРИН

Вірусні інфекції сільськогосподарських тварин становлять серйозну проблему ветеринарної медицини у зв'язку з убіквітарністю вірусів, різноманітністю шляхів їх передачі, частим виникненням їх різних асоціацій, появою нових вірусних хвороб, відсутністю специфічних та ефективних засобів специфічної профілактики при багатьох захворюваннях. Економічні збитки, спричинені вірусними інфекціями, можуть бути дуже великі. Вони обумовлені загибеллю тварин, зниженням продуктивності, зменшенням сировинних ресурсів держави, скороченням експорту худоби і тваринної сировини. Великих затрат вимагають карантинні заходи, які нерідко перевищують безпосередні збитки від загибелі тварин, оскільки обмежують або навіть повністю припиняють економічні зв'язки господарств і навіть держав. Особливо небезпечні такі хвороби, як ящур, чума ВРХ, лейкоз ВРХ, класична та африканська чума свиней, ньюкаслська хвороба, губчаста енцефалопатія ВРХ. Тому розробка нових, більш ефективних і вдосконалення існуючих методів діагностики і специфічної профілактики являється важливим завданням ветеринарної вірусології.

Лабораторна діагностика вірусних хвороб тварин і людини зробила за останні два десятиріччя великий крок уперед. На зміну загальноприйнятим серологічним реакціям (РН, РЗГА, РНГА, РЗК, РДП тощо) приходять високочутливі й експресні методи імуноферментного і радіоімунного аналізу, молекулярної гібридизації, полімеразна ланцюгова реакція та ін. Заміна у традиційних діагностикумах поліклональних антитіл на моноклональні з прогресом на шляху створення діагностичних препаратів нового покоління. Одержані гібридоми, які синтезують моноклональні антитіла до вірусів африканської чуми свиней, венесуельського енцефаломієліту коней, сказу, лейкозу ВРХ, грипу А, геморрагічної хвороби кролів та багатьох інших збудників.

Моноклональні антитіла широко застосовують не тільки для вдосконалення методів лабораторної діагностики, але й технології виготовлення вакцин (так звані антиідіотипові вакцинні препарати), для вивчення антигенної структури вірусів, патогенезу та імуногенезу при вірусних інфекціях. За розробку методу одержання моноклональних антитіл Дж. Келер (Німеччина) і Ц.Мільштейн ( Велика Британія) отримали в 1984 р. Нобелівську премію.

Для експрес-діагностики вірусних хвороб інтенсивно розробляються методи молекулярної гібридизації нуклеїнових кислот і полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР), які базуються на індикації вірусних геномів безпосередньо у досліджуваному матеріалі. Важливою перевагою цих методів є можливість виявити вірусні нуклеїнові кислоти в тих пробах, в яких вірус вже втратив інфекційні та антигенні властивості. Методи не замінимі для індикації вірусів, що не культивуються в лабораторних умовах, а також персистуючих вірусів і провірусів. ПЛР може принести велику користь при дослідженні проб з об'єктів довкілля, оскільки такі проби дуже важко вивчати через сильну контамінацію різноманітними мікроорганізмами. К.Б.Мюлліс (США), який розробив ПЛР у 1985 р. був удостоєний Нобелівської премії.

В лабораторній діагностиці вірусних хвороб перспективним являється рестрикційний аналіз у поєднанні з методом секвенування. Вони дозволяють скласти фізичні карти вірусних геномів з точністю до одного нуклеотиду, що гарантує точну типізацію близькородинних вірусів. Рестрикційний аналіз має велику цінність для стандартизації і контролю біопрепаратів.

За, останні десятиліття відбувся значний прогрес у специфічній профілактиці вірусних інфекцій. Крім традиційних живих та інактивованих цільновіріонних вакцин, створені сучасні субодиничні вакцини, що складаються тільки з протективних вірусних антигенів, які викликають утворення віруснейтралізуючих антитіл.
Проте імуногенність субодиничних вакцин, як правило, нижча, ніж у цільновіріонних. Так, імуногенність гемаглютиніну вірусу грипу А у складі цільних віріонів у 100 разів вища у порівнянні з вільним гемаглютиніном і в 105 разів перевищує імуногенність мономерного поліпептиду, синтезованого в бактеріях. Це пов’язано з конформаційними відхиленнями білкових макромолекул. Для підвищення імуногенності субодиничні вакцини необхідно вводити з ад’ювантами та імуномодуляторами або конструювати їх у вигляді віросом, включаючи протективні білки вірусів у ліпосоми.

Широкі можливості і перспективи для конструювання і промислового виробництва вірусних вакцин відкриває генна інженерія. Рекомбінантні вакцини конструюють на основі вірусу вісповакцини, в геном якого вбудовують гени протективних білків вірусів (гепатиту В, грипу А, сказу, хвороби Ауескі, везикулярного стоматиту, ньюкаслської хвороби). Перспективними є ДНК-вакцини, що являють собою плазміди із вбудованими генами протективних вірусних білків. Технологія рекомбінантної ДНК відкриває широкі можливості в плані отримання вакцин. На основі вірусу вісповакцини розроблена полівалентна вакцина проти гепатиту В, грипу А, простого герпесу і малярії.

У медичній і ветеринарній практиці принципові труднощі визначаються на шляху одержання вакцини проти гепатитів А і В, африканської чуми свиней, діареї, лейкозу великої рогатої худоби й ін., і спроби обійти їх шляхом синтезу антигенних детермінант не виправдали надій, що покладаються на цей напрямок десяток років тому. У зв'язку з установленою мінливістю вірусів СНІД, АЧС, ІНАН, алеутської хвороби норок не припиняються суперечки про принципову можливість одержання вакцин проти цих інфекцій. Багато чого, звичайно, можуть дати методи генної інженерії. Але стосовно до таких проблем, як грип і гострі респіраторні захворювання, гепатит А, СНІД, АЧС, ІНАН і АХН, мова йде не про застосування нової біотехнології чи удосконалення її методів, а про пошуки принципово нових, важко передбачуваних чи зовсім не передбачуваних підходів для вирішення багатьох проблем.

Більш інтенсивним повинне бути планування і проведення фундаментальних досліджень по вірусології, звичайно, на основі новітньої техніки, з урахуванням сучасного розвитку молекулярної біології і генетики, цитології й імунології, даючи достатній простір новим оригінальним напрямкам. Варто також подбати про те, щоб розвиток вітчизняної вірусології йшов єдиним фронтом з дослідженнями вчених усього світу.

За останні десятиліття далеко сягнула лабораторна діагностика вірусних хвороб людини і тварин. На зміну загальноприйнятим рутинним серологічним реакціям (РН, РЗГА, РДП, РНГА й ін.) приходять методи, що вже користуються великим визнанням, імуноферментного аналізу, електронної мікроскопії, імуноелектронної мікроскопії, радіоімунології, ідентифікації типів вірусу за допомогою моноклональних антитіл, а для експрес-діагностики — за допомогою гібридизаційних зондів, ПЛР і ін.

Видання електронного посібника «Ветеринарна вірусологія» обумовлене не тільки новизною інформації про віруси як унікальних представниках царства «Vira», але і фундаментальністю досліджень по загальній, медичній і ветеринарній вірусології. Розвиток фундаментальних досліджень по вірусології не тільки важливий сам по собі як пізнання природи вірусів, їхньої репродукції, з'ясування впливу на клітини хазяїна, ролі еволюції біосфери, але і диктується необхідністю з'ясування багатьох, поки незадовільно вирішених задач цієї наукової дисципліни, спрямованої на охорону здоров'я тварин.
<< Предыдушая Следующая >>
= Перейти к содержанию учебника =

ВЕТЕРИНАРНА ВІРУСОЛОГІЯ, ЇЇ ДОСЯГНЕННЯ І ЗАВДАННЯ В ДІАГНОСТИЦІ І ПРОФІЛАКТИЦІ ВІРУСНИХ ХВОРОБ ТВАРИН

  1. СПЕЦИФІЧНА ПРОФІЛАКТИКА ВІРУСНИХ ХВОРОБ ТВАРИН
    Профілактика вірусних хвороб будується в загальному на тих же принципах, що і профілактика інших інфекційних хвороб. Міри попередження і боротьби, можна розділити на три групи: організаційні заходи, специфічна профілактика і хіміопрофілактика. Організаційні заходи боротьби з вірусними інфекціями викладені в підручниках по епізоотології, а хіміопрофілактика вірусних хвороб ще слабко розроблена,
  2. ПАТОГЕНЕЗ ВІРУСНИХ ХВОРОБ
    Патогенез вірусних інфекцій - це сукупність процесів, які спричиняють захворювання при взаємодії вірусу з організмом господаря і визначають закономірність його розвитку. Якщо в дуже загальних рисах охарактеризувати патогенез вірусних інфекцій, то ми отримаємо таку картину. Для того, щоб викликати хворобу, вірус повинен проникнути в організм господаря та досягнути чутливих тканин і клітин, де
  3. Вірусна геморагічна хвороба кролів
    Вірусна геморагічна хвороба кролів (Morbus haemoragica viralis cuniculorum, геморагічна пневмонія) — гостре контагіозне захворювання, що характеризується надзвичайно швидким перебігом, тяжким геморагічним синдромом, дистрофічними змінами в усіх орга- нах та високою (90 %) летальністю. Історична довідка. Хворобу вперше встановлено в Китаї в 1984 р. Згодом вона поширилась у багатьох країнах
  4. Весняна вірусна хвороба
    Весняна вірусна хвороба — гостре захворювання коропів, що характеризується порушенням координації рухів, витрішкуватістю, роздуванням черевця та ураженням шкіри. Збудник хвороби до кінця не з’ясований. Вважають, що ним є РНК-геномний рабдовірус кулястої форми, розміром 70 – 105 нм. Чутливий до дії ефіру, хлороформу, стійкий до кислого середовища (рН = 3,0). Зберігається за температури 4 °С
  5. ХІМІОТЕРАПІЯ ВІРУСНИХ ХВОРОБ
    Впливати на віруси, що проникнули в клітини, складно, основна складність сучасної хіміотерапії укладена не в токсичності препаратів на рівні клітин in vitro чи токсичності для конкретного виду клітин in vivo, а в токсичності й інших побічних ефектах на рівні організму. Хіміотерапевтичні препарати придушують здебільшого який-небудь тип вірусоспецифічних ферментативних реакцій. У результаті цього
  6. ПЛАН ЗАХОДІВ З ЛІКВІДАЦІЇ ЗАРАЗНИХ ХВОРОБ ТВАРИН
    Спалах заразних хвороб тварин спричиняє вагомі економічні збитки їх власникам та є небезпекою для інших тварин і людей, то­му служба ветеринарної медицини повинна вчасно та правильно поставити діагноз і провести всі заходи, щоб блокувати захворю­вання у первинному вогнищі та не допустити його поширення на інші території. Ліквідація заразних захворювань є обов’язком державної, відомчої та
  7. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації хвороби Ауєскі сільськогосподарських тварин і хутрових звірів
    Додаток 8 ЗАТВЕРДЖЕНО наказ Державного комітету ветеринарної медицини України № 4 від 30 січня 2008 р. ІНСТРУКЦІЯ про заходи з профілактики та ліквідації хвороби Ауєскі сільськогосподарських тварин і хутрових звірів 1. Загальні положення. 1.1. Ця Інструкція встановлює порядок проведення профілактичних заходів з недопущення захворювання сви­ней на хворобу Ауєскі, ветеринарно-санітарних заходів
  8. Хвороби, спільні для кількох видів тварин
    Хвороби, спільні для кількох видів
  9. ВЕТЕРИНАРНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ТВАРИН В УМОВАХ РАДІОАКТИВНОГО ЗАБРУДНЕННЯ ТЕРИТОРІЇ
    Який документ визначає загальні, правові, організаційні та фінансові основи ветеринарної медицини? Загальні, правові, організаційні та фінансові основи ветери­нарної медицини визначає Закон України “Про ветеринарну меди­цину”. Він регламентує діяльність в галузі ветеринарної медицини згідно з міжнародними вимогами, визначає правове положення структур ветеринарії, встановлює необхідні
  10. ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНА ЕКСПЕРТИЗА ТА ОЦІНКА ПРОДУКТІВ ЗАБОЮ ТВАРИН ПРИ РАДІАЦІЙНИХ УРАЖЕННЯХ
    Хто здійснює постійний радіологічний контроль об'єктів ветеринарного нагляду? Постійний радіологічний контроль об’єктів ветеринарного нагляду здійснюють радіологічні відділи ветеринарних лаборато­рій із залученням ветеринарних лікарів господарств та державної ветеринарної служби. Завдання радіологічної експертизи полягає в правильній оцінці радіаційної ситуації зовнішнього середовища,
  11. Ташута С.Г.. Загальна вірусологія, 2004
    Хімічний склад і фізична структура вірусів репродукція вірусів сучасна класифікація та номенклатура вірусів хребетних генетика вірусів патогенез вірусних хвороб противірусний імунітет екологія вірусів та епізоотологія вірусних інфекцій вакцинопрофілактика та
  12. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з інфекційною бурсальною хворобою (хвороба Гамборо)
    ЗАТВЕРДЖЕНО наказ Голови Державного департаменту ветеринар-ної медицини України № 47 від 10 жовтня 2000 р. ІНСТРУКЦІЯ про заходи з профілактики та боротьби з інфекційною бурсальною хворобою (хвороба Гамборо) 1. Загальні відомості. 1.1. Інфекційна бурсальна хвороба (хвороба Гамборо) — висококонтагіозне вірусне захворювання, яке уражує кур­чат 3—15-тижневого віку і проходить у гострій формі без
  13. Досягнення у розвитку уваги в дошкільному віці (3–6 р.)
    У дошкільному віці самостійність дитини ще більше зростає, поведінка має пізнавальну спрямованість, предметні дії набувають певної автоматизованості. Відбувається розквіт сюжетно-рольової та інших видів ігор дітей. Серед найбільш привабливих об’єктів пізнання життя дорослих, їх взаємини, виконання ними професійних ролей. Значного розвитку зазнають всі пізнавальні процеси дитини, вони стають
  14. ОСОБЛИВОСТІ ЕПІЗООТОЛОГІЇ ВІРУСНИХ ІНФЕКЦІЙ
    У епізоотології вірусних хвороб є особливості, що відрізняють їх від інфекцій бактеріального характеру. Плин вірусної інфекції. Гострий плин характеризується яскравим проявом клінічних ознак хвороби (наростанням їх числа і виразністю прояву, потім — у залежності від біологічних властивостей вірусу, фізіологічного й імунобіологічного стану організму, видужання чи загибелі тварини). Приклади
  15. Вірусний артеріїт коней
    Вірусний артеріїт коней (Arteriitis vіralis equorum) — гостра контагіозна хвороба однокопитних тварин, що характеризується гарячкою, некрозом стінок дрібних кровоносних судин, ураженням очей, катаральним або катарально-гнійним запаленням кишок, набряками живота, кінцівок, легень і абортами у кобил. Історична довідка. Захворювання вперше описали в США у 1957 р. Долл, Брайнс і Кроу під існуючою
  16. Вірусна діарея великої рогатої худоби
    Вірусна діарея великої рогатої худоби (Diarrhea viralis bovum, хвороба слизових оболонок — контагіозна хвороба переважно моло- дих тварин, характеризується лихоманкою, ерозивно-виразковим запаленням слизових оболонок травного каналу, профузною кривавою діареєю, ураженням органів дихання, кон’юнктивітом, ринітом. У тільних корів можливі аборти. Історична довідка. Захворювання вперше було
  17. Виготовлення вірусних антигенів- діагностикумів.
    Виготовлення вірусних антигенів мають свої особливості. Якщо антигени готують з використанням органів заражених тварин то це органні антигени. Якщо з використанням КК - то це культуральні. Основним недоліком цих препаратів є баластні білки, від яких необхідно звільнятися, тому основним завданням під час отримання таких препаратів є їх
  18. Хронічний вірусний параліч
    Хронічний вірусний параліч (Paralysis chronica apium, чорна хвороба, параліч, синдром чорного облисіння, хвороба лісового взятку) — вірусна хвороба бджолиних сімей, що характеризується ознаками ураження нервової системи, почорнінням та облисінням дорослих медоносних бджіл, масовою їх загибеллю. Історична довідка. Параліч бджіл вірусної етіології вперше описав Бернсайд у 1933 р., детальне
  19. Вірусний гепатит каченят
    Вірусний гепатит каченят (Hepatitis viralis anaticularum) — гостра висококонтагіозна хвороба, що проявляється септицемією, характерним ураженням печінки і майже 95 %-ю загибеллю 1 – 30-денного молодняку. Історична довідка. Захворювання вперше встановили Левін і Фабрикант у 1949 р. на острові Лонг-Айленд у США. Нині хвороба реєструється в багатьох країнах різних континентів. Економічні
Медицинский портал "MedguideBook" © 2014-2019
info@medicine-guidebook.com