<< Предыдушая Следующая >>

Вірусний синусит каченят

Вірусний синусит каченят (Sinusitis infectiosa anaticularum, грип каченят) — вісококонтагіозна хвороба, що характеризується ураженням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів та підочного синуса.

Історична довідка. Захворювання вперше встановили Уолкнер і Баністер у 1953 р. в Канаді, потім Фагей у 1955 р. в США. У 1957 р. І. М. Дорошко та М. Т. Прокоф’єва описали вірусний синусит каченят в Україні. Нині хвороба реєструється в США, Індії, Канаді, а також на Європейському континенті. Економічні збитки, яких завдає вірусний синусит, зумовлюютьсявисокою летальністю серед каченят (до 80 %), різким відставанням перехворілого молодняку в розвитку, затратами на проведення заходів щодо ліквідації інфекції.

Збудник хвороби — РНК-вірус з родини Orthomyxoviridae, роду Influenza virus, типу А. Віріони сферичної форми, діаметром 80 – 120 нм. На основі наявності поверхневих Н-антигенів і N-нейрамінідази віруси грипу А розподілено на 13 підтипів, з них підтипи А1, А2, А3, А4 та А6 викликають захворювання у качок. Вірус синуситу каченят міститься в ексудаті гортані, підочних синусів, слизовій оболонці повітроносних шляхів, носа, легень, трахеї. У паренхіматозних органах збудник не виявлено.

Вірус добре зберігається в ліофілізованому стані та за низьких температур. При мінус 4 – 15 °С в алантоїсній рідині зберігає свою життєздатність упродовж цілого року. Інактивується при 56 °С і 60 °С через 20 хв, при 37 °С — через 48 год. Сонячне проміння знешкоджує вірус за 55 год, розсіяне світло — упродовж 13 діб. Вірус швидко гине під дією 3 %-го розчину їдкого натру, 3 – 5 %-ї емульсії креоліну, 5 %-го розчину фенолу.

Віруси грипу каченят добре культивуються в 9 – 11-денних курячих, а також у 14 – 15-денних качиних ембріонах. Зараження в алантоїсну або амніотичну порожнину спричинює загибель інфікованих ембріонів упродовж 40 – 72 год. Вірус у високих титрах накопичується в навколоплідній рідині ембріонів, оболонках, легенях,головному мозку, виявляє чітку гемаглютинувальну активність щодо еритроцитів курей, качок, голубів, гусей, індиків, морських свинок і людини О-групи.

Епізоотологія хвороби. На вірусний синусит хворіють каченята в перші 30 діб життя, рідко — старшого віку. Дорослі качки не хворіють. Джерелом збудника інфекції є хворі та перехворілі каченята, що впродовж перших двох тижнів після зараження виділяють вірус з носовими витіканнями, слиною та фекаліями. Зараження відбувається в основному респіраторним шляхом, хоча можливе й аліментарне інфікування через контаміновані вірусом корми, воду, підстилку та різний інвентар. Доведено передавання збудника з яйцями.

У разі первинного спалаху інфекції захворювання уражує до 90 % сприйнятливих каченят. Особливо тяжкий перебіг хвороби в ослаблених пташенят за неповноцінної годівлі та несприятливих умов скупченого утримання в сирих приміщеннях у холодні періоди року. Ускладнення вірусного синуситу секундарною мікрофлорою призводить до дуже високої летальності — 40 – 80 %.

Патогенез. Хвороба розвивається за типом звичайних респіраторних інфекцій. Розмноження вірусу в епітелії дихальних шляхів спричинює катарально-фібринозне запалення слизових оболонок і зумовлює відповідний симптомокомплекс хвороби.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 4 – 10 діб і більше. Перебіг хвороби гострий або хронічний. За г о с т р о г о перебігу у каченят спостерігаються слабкість, пригніченість, зниження апетиту, чхання, виділення з носових пазух спочатку прозорого, а згодом каламутного клейкого ексудату, який підсихає і закупорює носові ходи. Дихання утруднене, каченята тяжко дихають з відкритим дзьобом, розвивається кон’юнктивіт, сльозотеча, склеювання повік, кератит, іноді судоми. Тривалість хвороби — 1 – 3 доби.

За х р о н і ч н о г о перебігу хворі каченята кволі, відстають у розвитку, погано поїдають корми. В підочних синусах накопичується серозний ексудат, а згодом фібринозно-казеозні маси, навколо очей утворюються довготривалі набряки, змінюється конфігурація голови, іноді настає атрофія очного яблука. Тривалість хвороби — до 2 – 5 міс.

Патологоанатомічні зміни. Виявляють переважно у верхніх дихальних шляхах: гіперемію, набряк, наявність серозного чи слизового ексудату, нерідко з домішкою фібрину, та інші запальні зміни слизової оболонки носа, підочного синуса, кон’юнктиви. При хронічному вірусному синуситі спостерігають потовщення слизової оболонки носової порожнини, підочного синуса та повітроносних мішків,накопичення на їх поверхні фібринозного ексудату, фібринозних плівок. Фібринозні нальоти можуть виявлятись також на перикарді та в печінці. В разі ускладнення вірусного синуситу сальмонельозом або колібактеріозом виявляються характерні для цих інфекцій патологоанатомічні зміни.

Діагноз установлюють на підставі епізоотологічних даних, клінічної картини, патологоанатомічних змін та результатів лабораторних досліджень.

Лабораторна діагностика. Включає виділення вірусу з патологічного матеріалу та його ідентифікацію за допомогою реакції затримки гемаглютинації (РЗГА), проведення біопроби на 5 – 8-денних каченятах, виявлення специфічних антитіл у сироватках крові за РЗГА або за реакцією нейтралізації (ретроспективна діагностика). У разі появи підозри щодо ускладнення захворювання секундарною мікрофлорою здійснюють бактеріологічні дослідження та встановлюють чутливість виявлених мікроорганізмів до антибіотиків. У лабораторію для дослідження направляють 5 – 10 клінічно хворих каченят, а від щойно загиблих чи забитих на початковій стадії хвороби каченят беруть слизові оболонки носа і трахеї, підочні синуси, легені, селезінку, печінку, головний мозок.
Для серологічних досліджень надсилають парні сироватки крові. Патологічний матеріал, узятий від загиблих каченят, вміщують у термос з льодом і доставляють не пізніше ніж через 10 – 12 год з моменту їх загибелі.

Для виділення вірусу патологічний матеріал (зскрібки зі слизової оболонки носа і трахеї, ексудат підочних синусів) після відповідної підготовки інокулюють в алантоїсну порожнину або на хоріоналантоїсну оболонку 9 – 11-денних курячих чи 14 – 15-денних качиних ембріонів. Через 48 – 72 год після зараження настає загибель 40 – 90 % інфікованих ембріонів, у яких вірус у досить високих титрах виявляється в навколоплідній рідині, оболонках, легенях, мозку. Ідентифікацію збудника проводять за РЗГА з набором еталонних штамоспецифічних грипозних сироваток, а в контролі для диференціальної діагностики використовують сироватки крові проти вірусу хвороби Ньюкасла.

Результати РЗГА вважають позитивними, якщо специфічна сироватка гальмує гемаглютинувальну активність досліджуваного вірусу не менш ніж на 1/4 — 1/8 її гомологічного титру. В сумнівних випадках ставлять біопробу на 5 – 8-денних каченятах, яких заражають патологічним матеріалом інтраназально. У разі наявності вірусу через 5 – 8 діб у заражених каченят з’являються характерні ознаки вірусного синуситу: виділення з носових ходів, кон’юнктивіт, утруднене дихання, підочні набряки, іноді діарея, судоми, паралічі.

З метою визначення антитіл проти вірусу грипу різних серологічних підтипів проводять дослідження парних сироваток крові за РЗГА з діагностичними наборами, які випускає біологічна промисловість. Якщо титр антитіл у другій пробі, відібраній через 10 – 14 діб після захворювання, перевищує не менш ніж у 4 рази титр антитіл щодо того самого типу вірусу в першій пробі, результати РЗГА вважають позитивними, що є підставою для встановлення діагнозу на вірусний синусит каченят.

Диференціальна діагностика. Передбачає необхідність виключення сальмонельозу, вірусного гепатиту каченят та гіповітамінозу А, що можна здійснити тільки за допомогою лабораторних досліджень. При сальмонельозі з патологічного матеріалу виділяється культура сальмонел, які спричинюють у каченят самостійну хворобу або ускладнюють перебіг вірусного синуситу. Вірусний гепатит каченят має гострий перебіг, супроводжується судомами,порушенням координації рухів, синюшністю слизових оболонок,плямистими крововиливами в печінці, високою, майже 100 %-ю летальністю. Методом імунофлуоресценції вірус гепатиту виявляється у клітинах цитоплазми курячих ембріонів уже через 3 год після їх зараження патологічним матеріалом, узятим від хворих каченят.

На відмінність від вірусного синуситу, гіпові таміноз А характеризується специфічними змінами в стравоході та відсутністю нападів задухи. Не спостерігається характерного запального ураження слизових оболонок дихальних шляхів та підочного синуса. Результати вірусологічних досліджень патологічного матеріалу негативні, в сироватках крові не виявляються вірусспецифічні антитіла.

Лікування. Специфічних методів лікування не розроблено. Рекомендується додавання до питної води йодистих препаратів (1 : 10 000) упродовж 5 діб, а в разі ускладнення хвороби секундарною мікрофлорою — застосування антибіотиків та сульфаніламідних препаратів.

Імунітет. Після перехворювання на вірусний синусит формується імунітет, тривалість якого не встановлено у зв’язку з розвитком у каченят резистентності до вірусу за віком. Доведено можливість трансоваріального передавання антитіл після імунізації качок атенуйованим вірусом.

Профілактика та заходи боротьби. Специфічної профілактики не розроблено. Щоб запобігти занесенню збудника інфекції в благополучні господарства, не можна допускати завезення каченят та інкубаційних яєць з неблагополучних щодо вірусного синуситу господарств. Новоприбулих каченят розміщують ізольовано, в сухих, добре провітрюваних приміщеннях з підстилкою. В теплу пору року за температури не менш ніж 15 – 20 °С каченят з 7 – 10-денного віку випускають на сухий вигул. На водяний вигул каченят випу- скають з 15 – 20-денного віку за температури води не нижче 15 °С. Яйця качок на 1-шу та 13-ту добу після закладання в інкубатор дворазово дезінфікують парою формальдегіду. Не допускається перетримування каченят в інкубаторі. Після виведення кожної партії каченят інкубатори очищають і дезінфікують. Пташники ретельно готують до приймання нової партії каченят, підлогу посипають хлорним вапном з розрахунку 0,2 кг на 1 м2.

У порядку загальнопрофілактичних заходів каченят потрібно забезпечити повноцінним і різноманітним кормом, додержуватись нормальної щільності посадки каченят, певного режиму температури та вологості повітря в приміщеннях.

У разі встановлення захворювання птахоферму оголошують неблагополучною щодо вірусного синуситу каченят і запроваджують обмеження. Забороняється вивезення в інші господарства інкуба- ційних яєць, каченят та дорослих качок. Хворих каченят щодня виділяють і ізолюють, решту утримують під постійним контролем. Після припинення захворювання всю птицю з неблагополучного пташника вирощують і здають на забій. Приміщення, обладнання, інвентар і територію, яку займають качки, очищають і дезінфікують. Обмеження з птахогосподарства знімають через 30 діб після лікві- дації неблагополучної птиці та проведення остаточної дезінфекції. Найефективнішим методом ліквідації вірусного синуситу каченят є повна заміна репродуктивного поголів’я качками з благополучного господарства, ізольоване вирощування вилуплених каченят у благополучних пташниках.
<< Предыдушая Следующая >>
= Перейти к содержанию учебника =

Вірусний синусит каченят

  1. Вірусний гепатит каченят
    Вірусний гепатит каченят (Hepatitis viralis anaticularum) — гостра висококонтагіозна хвороба, що проявляється септицемією, характерним ураженням печінки і майже 95 %-ю загибеллю 1 – 30-денного молодняку. Історична довідка. Захворювання вперше встановили Левін і Фабрикант у 1949 р. на острові Лонг-Айленд у США. Нині хвороба реєструється в багатьох країнах різних континентів. Економічні
  2. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації вірусного гепатиту каченят
    ЗАТВЕРДЖЕНО наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України № 39 від 5 липня 2002 р. ІНСТРУКЦІЯ про заходи з профілактики та ліквідації вірусного гепатиту каченят 1. Загальні відомості. 1.1. Вірусний гепатит каченят — гостра, ко­нтагіозна хвороба, яка характеризується ураженням печінки та вели­кою смертністю молодняку (у первинних вогнищах — до 95 %). Збуд­ник хвороби —
  3. СИНУСИТ
    Классификация Синусит (риносинусит) - бактериальная или вирусная инфекция, сопровождающаяся воспалением слизистой оболочки полости и придаточных пазух носа. Для выбора правильной тактики лечения, снижения частоты необоснованного применения АМП и связанного с этим риска развития и распространения антибиотикорезистентности следует дифференцировать вирусный и бактериальный риносинусит. Сложность
  4. Синусит
    Изменения в пазухах носа выявляют у 70% детей с ОРВИ. Они разрешаются за 2-3-й неделе и не требуют терапии. Бактериальный (негнойный) синусит (верхнечелюстной — гайморит, решетчатой — этмоидит, лобной — фронтит) диагностируют в сроки 10-14 дней от начала ОРВИ при сохранении нарушений носового дыхания, высокой температуры тела, упорного кашля (затекание слизи), болей или чувства давления в области
  5. Синусит
    Рентгенологическое подтверждение синусита может быть получено у большинства лежащих на спине больных с назогастральными зондами, тампонадой носа или назотрахеальными трубками, и все же синусит как источник непонятной лихорадки у критически больных пациентов часто упускают. Нозокомиальный синусит обычно многомикробный и вызывается грамотрицательными бактериями с преобладанием Staphylococcus spp.
  6. Синусит
    А. Патогенез. Синусит — воспаление слизистой придаточных пазух носа, обусловленное бактериальной или вирусной инфекцией, физической или химической травмой, аллергической реакцией. Он может быть острым, подострым или хроническим и протекать с поражением одной или нескольких пазух. К предрасполагающим факторам относятся полипы и иные новообразования носа, искривление носовой перегородки,
  7. Синусит
    Синусит - это воспаление придаточных пазух носа. См. статью НОС (ПРОБЛЕМЫ), с тем дополнением, что человек чувствует гнев, так как кто-то или что-то мешает его планам. См. также объяснение на стр.
  8. Синус-тромбоз
    Этиология и патогенез Наиболее частыми причинами заболеваний венозных синусов мозга являются воспалительные заболевания в области лица, уха, придаточных полостей (особенно при тромбозе верхнего продольного и пещеристого синусов), гнойный отит, менингит (особенно при тромбозе поперечного и сигмовидного синусов), акушерский сепсис и различной локализации тромбофлебиты. В патогенезе особое
  9. Вірусний ентерит гусенят
    Вірусний ентерит гусенят (Enteritis viralis anserculorum, вірусний гепатит гусенят, чума, хвороба Держі) — гостра контагіозна хвороба, що характеризується ураженням травного каналу, печінки, серця, прогресуючим схудненням та високою летальністю. Історична довідка. У 1973 р. Міжнародним комітетом з таксономії парвовіруси були виділені в самостійну родину Parvoviridae, яка включає три роди:
  10. Синус-тромбоз
    Как правило, причиной тромбоза сигмовидного синуса и следующего за ним сепсиса является гнойное (кариозное) воспаление (обычно с холестеатомой) среднего уха, особенно распространяющееся на сосцевидный отросток. Кариес каменистой частивисочной кости и другие воспалительные заболевания костейчерепа в редких случаях могут вызывать синус-тромбоз. К л и н и ч е с к а я к а р т и н а .
  11. СИНУСИТ
    Синусит – воспаление слизистой оболочки одной или нескольких околоносовых пазух. Заболевание чаще возникает в результате секундарной (как последствие респираторного заболевания) инфекции одной или нескольких пазух. При проникновении инфекции в лобную полость развивается фронтит. Симптомы: угнетенное состояние, вялость, снижение аппетита, при фронтите кошка обычно сидит, опустив голову, с
  12. ПАТОГЕНЕЗ ВІРУСНИХ ХВОРОБ
    Патогенез вірусних інфекцій - це сукупність процесів, які спричиняють захворювання при взаємодії вірусу з організмом господаря і визначають закономірність його розвитку. Якщо в дуже загальних рисах охарактеризувати патогенез вірусних інфекцій, то ми отримаємо таку картину. Для того, щоб викликати хворобу, вірус повинен проникнути в організм господаря та досягнути чутливих тканин і клітин, де
  13. СПЕЦИФІЧНА ПРОФІЛАКТИКА ВІРУСНИХ ХВОРОБ ТВАРИН
    Профілактика вірусних хвороб будується в загальному на тих же принципах, що і профілактика інших інфекційних хвороб. Міри попередження і боротьби, можна розділити на три групи: організаційні заходи, специфічна профілактика і хіміопрофілактика. Організаційні заходи боротьби з вірусними інфекціями викладені в підручниках по епізоотології, а хіміопрофілактика вірусних хвороб ще слабко розроблена,
  14. Исследования с использованием стимуляции коронарного синуса
    Коронарный синус представляет еще одну область сердца, где может проводиться стимуляция с ЭГ-регистрацией при оценке наджелудочковой и желудочковой аритмии. Благодаря своей локализации коронарный синус обеспечивает непрямой электрический доступ к левому предсердию и желудочку. Используемые при этом методы стимуляции идентичны описанным выше, а именно: инкрементная стимуляция и введение одного или
  15. Тромбоз кавернозного синуса
    Заболевание обусловлено распространением инфекции обычно из области носогубного треугольника (главным образомпри фурункулах носа) по венам, не имеющим клапанного аппарата, непосредственно в пещеристый синус и быстрой генерализацией ее, развитием сепсиса. Осложнение может иметь место и при гнойном воспалении клеток решетчатого лабиринта, верхнечелюстных, клиновидных и др. в силу анатомической
  16. Синтез вірусних білків
    В основі цього синтезу лежить той же механізм, що і при синтезі білка в нормальних клітках. Синтез вірусоспецифічного білка залежить від синтезу вірусної іРНК, але і впливає на нього: якщо синтез білка порушений, відбувається перевиробництво утворених іРНК у місцях її синтезу і гальмується подальший її синтез. Вірусні білки в процесі інфекції синтезуються в надлишковій кількості, чим потрібно для
Медицинский портал "MedguideBook" © 2014-2019
info@medicine-guidebook.com